Словарь української мови (1924)/потя

by Борис Грінченко

◀ потюпати

Словарь української мови Борис Грінченко П потя

потяг ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потя́, тя́ти, с. 1) Птенецъ; цыпленокъ. Вх. Пч. II. 11. Стало потя на ворота та й піє, та й піє. Гол. III. 438. Ум. Потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли. Гол. III. 387. 2) — тата́рське. Чайка. Вх. Пч. II. 15.