Словарь української мови (1924)/потюпати

by Борис Грінченко

◀ потьохкати

Словарь української мови Борис Грінченко П потюпати

потя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потю́пати, паю, єш, гл. Пойти или побѣжать мелкими шажками; побѣжать рысцой. Коні заржали, почувши лугову пашу, потюпали і зникли з очей. К. (ЗОЮР. II. 202). Вовк тоді потюпав у ліс. Драг. 59.