Словарь української мови (1924)/потяг

by Борис Грінченко

◀ потя

Словарь української мови Борис Грінченко П потяг

потяга ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́тяг, гу, м. 1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц. 2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. НВолын. у. 3) Поѣздъ. 4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161. 5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле. Рк. Левиц. 6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене. НВолын. у. (Лобод.).