Словарь української мови (1924)/потупити
| ◀ потупати | Словарь української мови П потупити |
потупотіти ▶ |
|
Потупи́ти, плю́, ниш, гл. Иступить (во множествѣ). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши. Черниг. у.
| ◀ потупати | Словарь української мови Борис Грінченко П потупити |
потупотіти ▶ |
|
Словарь української мови — П
потупити
Борис Грінченко
1924
Потупи́ти, плю́, ниш, гл. Иступить (во множествѣ). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши. Черниг. у.