Словарь української мови
Борис Грінченко
П
потупати
Берлін: Українське слово, 1924

Поту́пати, паю, єш, гл. 1) Пойти, пойти стуча ногами. Потупали діти. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) — що. Оставить слѣды на чемъ, ходя. Ступенці на пісочку знати: русалочки потупали. Г. Барв. 351.