Словарь української мови (1924)/потолоччя
| ◀ потолочити | Словарь української мови П потолоччя |
потоля ▶ |
|
Потоло́ччя, чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє. Чуб. III. 235.