Словарь української мови (1924)/потолочити
◀ потолока | Словарь української мови П потолочити |
потолоччя ▶ |
|
Потоло́чити, чу, чиш, гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118.