Словарь української мови (1924)/потавати

by Борис Грінченко

◀ посягати

Словарь української мови Борис Грінченко П потавати

потаємне ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Потава́ти, таю́, є́ш, сов. в. пота́ти, та́ну, неш, гл. Тонуть, утонуть. Вх. Зн. 54. Миколай пішов за попом водою, але не потавав. Гн. II. 240. Відро було залізне та й потало у криницю. НВолын. у. Ой упала звізда з неба, потала в кирницю. Гол. I. 289. У синє море сонце вже потало. Федьк.