Словарь української мови (1924)/посторонь
| ◀ посторонок | Словарь української мови П посторонь |
постояльне ▶ |
|
По́сторонь, нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь. МВ. II. 97.