Словарь української мови (1924)/послідущий

by Борис Грінченко

◀ послідуватий

Словарь української мови Борис Грінченко П послідущий

посліпити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Посліду́щий, а, е. Худшій. Кирило Тур був у Січі не послідущий. К. ЧР. 274. Піду, каже, утоплюсь, усі мене обіжають — я послідущий на світі. Ном. № 4846, стр. 286.