Словарь української мови (1924)/посвіт
| ◀ посвідчити | Словарь української мови П посвіт |
посвітач ▶ |
|
Посвіт, ту, м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту. Гн. II. 241.