Словарь української мови (1924)/порізнитися

by Борис Грінченко

◀ порізнити

Словарь української мови Борис Грінченко П порізнитися

порізно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Порізни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Раздѣлиться; разойтись. ЗОЮР. I. 259. Вони порізнились собі й стало три двори, а перш був один великий. Новомоск. у. Ми з чоловіком чотирнадцять год жили, а тепер прийшлося, — порізнилися. Луб. у.