Словарь української мови (1924)/порізнити

by Борис Грінченко

◀ порізникувати

Словарь української мови Борис Грінченко П порізнити

порізнитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Порізни́ти, ню́, ни́ш, гл. Раздѣлить, разрознить. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше. Новомоск. у. Неситії ксьондзи, магнати, нас порізнили, розвели. Шевч. (1883). 458. Неволя порізнила дітей одних батьків. Мир. ХРВ. 356.