Словарь української мови (1924)/попоночіти
| ◀ попоноситися | Словарь української мови П попоночіти |
попонудити ▶ |
|
Попоночі́ти, чі́є, гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Константиногр. у.
| ◀ попоноситися | Словарь української мови Борис Грінченко П попоночіти |
попонудити ▶ |
|
Словарь української мови — П
попоночіти
Борис Грінченко
1924
Попоночі́ти, чі́є, гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Константиногр. у.