Словарь української мови (1924)/поніміти
| ◀ понімечитися | Словарь української мови П поніміти |
поніячитися ▶ |
|
Понімі́ти, мі́ємо, єте, гл. Онѣмѣть (о многихъ). Грин. II. 307. Ой як я маю до тебе ходити, коли нас будуть вороги судити. Ой нехай судять, як розуміють, прийде тая годинонька, вони поніміють. Мет. 44.