Словарь української мови (1924)/понагортати
| ◀ понагонити | Словарь української мови П понагортати |
понаготовлювати ▶ |
|
Понагорта́ти, та́ю, єш, гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.
| ◀ понагонити | Словарь української мови Борис Грінченко П понагортати |
понаготовлювати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понагортати
Борис Грінченко
1924
Понагорта́ти, та́ю, єш, гл. Нагресть (во множествѣ). Люде, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть. Св. Л. 213.