Словарь української мови (1924)/помічний
◀ помічати | Словарь української мови П помічний |
помічник ▶ |
|
Помічни́й, а́, е́. Помогающій въ болѣзняхъ, цѣлительный. ЕЗ. V. 194, 206. Вода була така помічна, тяжко помічна, як хто на очі слабіє. КС. 1884. VIII. 720. (Зілля) помічне від уроків. МУЕ. III. 47.