Словарь української мови (1924)/полізун
◀ полізти | Словарь української мови П полізун |
полій ▶ |
|
Полізу́н, на́, м. Сказочное существо: великанъ, одна рука котораго величиной съ обыкновеннаго человѣка; онъ не ходитъ, а лазитъ на колѣняхъ. Чуб. II. 250.