Словарь української мови (1924)/полій

by Борис Грінченко

◀ полізун

Словарь української мови Борис Грінченко П полій

полікарювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полі́й, лія, м. 1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у. 3) Раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. I. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. I. 128.