Словарь української мови (1924)/полізти

by Борис Грінченко

◀ поліжниця

Словарь української мови Борис Грінченко П полізти

полізун ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полі́зти, зу, зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Рудч. Ск. II. 18. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Грин. I. 197. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло. Харьк. г.