Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полин
Берлін: Українське слово, 1924

Поли́н, ну, м. Раст. Artemisia Absinthium L. Вх. Пч. I. 9. Шух. I. 21. Вона її напувала гірким полином. Нп. Ум. Полино́чок. Ой в нелюба гірка губа, ще й гірша полиночку. Чуб. V. 998.