Словарь української мови (1924)/покутній
| ◀ покутниця | Словарь української мови П покутній |
покуття ▶ |
|
По́кутній, я, є. Находящійся возлѣ по́кутя. Покутня стіна. Мил. 171. Покутнє вікно. Вас. 193. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Мет. 87. Під покутнім віконечком як голубка гула. Чуб. V. 552. 2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв. К. ПС. 115.