Словарь української мови (1924)/покуття

by Борис Грінченко

◀ покутній

Словарь української мови Борис Грінченко П покуття

покутувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́куття, по́кутя, тя, с. 1) Красный уголъ. Рудч. Ск. II. 27. Закопав під покуттям. Мнж. 59. Посажу батька та на покутті. Чуб. V. 699. Узвар на базар, а кутя на покутє. Ном. № 343. 2) Поку́тє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы. Kolb. I. 3, 17, 339.