Словарь української мови (1924)/покутниця
| ◀ покутник | Словарь української мови П покутниця |
покутній ▶ |
|
Поку́тниця, ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Йди до тої покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98.
| ◀ покутник | Словарь української мови Борис Грінченко П покутниця |
покутній ▶ |
|
Словарь української мови — П
покутниця
Борис Грінченко
1924
Поку́тниця, ці, ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Йди до тої покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98.