Словарь української мови (1924)/поклик
◀ поклепати | Словарь української мови П поклик |
покликати ▶ |
|
По́клик, ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. К. ХП. 14. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини. К. ЧР. 217.
◀ поклепати | Словарь української мови Борис Грінченко П поклик |
покликати ▶ |
|
Словарь української мови — П
поклик
Борис Грінченко
1924
По́клик, ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. К. ХП. 14. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини. К. ЧР. 217.