Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поклад
Берлін: Українське слово, 1924

Покла́д, ду, м. 1) Яйцо (натуральное или изъ мѣлу), которое кладутъ въ какомъ нибудь мѣстѣ, чтобы курица неслась въ томъ мѣстѣ. Сяде курка й без покладу. 2) Пометъ.