Словарь української мови (1924)/покипіти

by Борис Грінченко

◀ покинутися

Словарь української мови Борис Грінченко П покипіти

покицяння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Покипѣть нѣкоторое время. Хай ще трохи покипить борщ. Васильк. у. 2) Свариться (во множествѣ). Чаєнята покипіли в каші. Рудч. Чп. 90. 3) О хлѣбахъ на корню: засохнуть отъ сильной жары. Вівси так і покипіли. Зміев. у.