Словарь української мови (1924)/покинутися
| ◀ покинути | Словарь української мови П покинутися |
покипіти ▶ |
|
Поки́нутися, нуся, нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться. Литин. у.