Словарь української мови (1924)/позлотистий

by Борис Грінченко

◀ позлотець

Словарь української мови Борис Грінченко П позлотистий

позлотити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позлоти́стий, а, е. Золоченый. Із під поли позлотистий недолимок виньмає. ЗОЮР. I. 206. Объ одеждѣ: шитый золотомъ. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21.