Словарь української мови (1924)/позлотити
| ◀ позлотистий | Словарь української мови П позлотити |
позлотка ▶ |
|
Позлоти́ти, лочу́, ти́ш, гл. = Позолотити. Взіла вона чубок бервінку позлотила. Ез. V. 96.
| ◀ позлотистий | Словарь української мови Борис Грінченко П позлотити |
позлотка ▶ |
|
Словарь української мови — П
позлотити
Борис Грінченко
1924
Позлоти́ти, лочу́, ти́ш, гл. = Позолотити. Взіла вона чубок бервінку позлотила. Ез. V. 96.