Словарь української мови (1924)/погомоніти

by Борис Грінченко

◀ поголубкатися

Словарь української мови Борис Грінченко П погомоніти

погонач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Погомоні́ти, ню́, ниш, гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. МВ. I. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. I. 48.