Словарь української мови (1924)/поганий
◀ поганець | Словарь української мови П поганий |
поганин ▶ |
|
Пога́ний, а, е. 1) Дурной, плохой. Царь як покуштує борщ, аж він такий поганий. Рудч. Ск. I. 108. Велів поганій буть погоді. Котл. Ен. Деревце почало казать, яке йому життя погане. Гліб. 2) Некрасивый. Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Ум. Погане́нький. Я знаю однієї поганенької (пісні). Рудч. Ск. I. 53.