Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поганин
Берлін: Українське слово, 1924

Пога́ни́н, на, м. 1) Язычникъ. Єв. Мт. X. 5. Був їден поганин, недовірок. Гн. I. 127. Остафій як був поганином, звавсі Плакида. Гн. I. 156. 2) Волкъ. О. 1861. X. 126.