Словарь української мови (1924)/поганин
◀ поганий | Словарь української мови П поганин |
поганинка ▶ |
|
Пога́ни́н, на, м. 1) Язычникъ. Єв. Мт. X. 5. Був їден поганин, недовірок. Гн. I. 127. Остафій як був поганином, звавсі Плакида. Гн. I. 156. 2) Волкъ. О. 1861. X. 126.