Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поганець
Берлін: Українське слово, 1924

Пога́нець, нця, м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало… такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється… а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.