Словарь української мови (1924)/поганець
| ◀ погамувати | Словарь української мови П поганець |
поганий ▶ |
|
Пога́нець, нця, м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало… такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється… а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.