Словарь української мови (1924)/повінчати
| ◀ повінути | Словарь української мови П повінчати |
повінчатися ▶ |
|
Повінча́ти, ча́ю, єш, гл. Повѣнчать. І світ мені зав'язали, із нелюбом повінчали. Чуб. V. 539.
| ◀ повінути | Словарь української мови Борис Грінченко П повінчати |
повінчатися ▶ |
|
Словарь української мови — П
повінчати
Борис Грінченко
1924
Повінча́ти, ча́ю, єш, гл. Повѣнчать. І світ мені зав'язали, із нелюбом повінчали. Чуб. V. 539.