Словарь української мови (1924)/побірати
| ◀ побір | Словарь української мови П побірати |
побіратися ▶ |
|
Побіра́ти, ра́ю, єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.
| ◀ побір | Словарь української мови Борис Грінченко П побірати |
побіратися ▶ |
|
Словарь української мови — П
побірати
Борис Грінченко
1924
Побіра́ти, ра́ю, єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.