Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побіляти
Берлін: Українське слово, 1924

Побіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. побіли́ти, лю́, лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Чуб. V. 462. Побілили… полотно. Рудч. Ск. II. 44.