Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побіля
Берлін: Українське слово, 1924

Побіля́, нар. Возлѣ, около. А народу, народу! і за домовиною і побіля домовини. Кв. Тече річка з винограду та й побіля груші. Грин. III. 393.