Словарь української мови (1924)/поблудити

by Борис Грінченко

◀ побліднути

Словарь української мови Борис Грінченко П поблудити

поблудитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поблуди́ти, джу́, диш, гл. Поблудить. Поблудивши по морям, якось і землю видко стало. Котл. Ен. 2) Заблудиться. Не ідіть лугами, бо поблудите. Мил. 220. 3) Ошибиться, напортить въ дѣлѣ. Коби тут не поблудити де в чім. Фр. Пр. 62.