Словарь української мови (1924)/побліднути
| ◀ поблідлий | Словарь української мови П побліднути |
поблудити ▶ |
|
Поблі́днути, ну, неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.