Словарь української мови (1924)/плениця

by Борис Грінченко

◀ пленида

Словарь української мови Борис Грінченко П плениця

пленіпотент ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Плени́ця, ці, ж. 1) Надвое распиленный стволъ строевого дерева. Вх. Зн. 50. Желех. 2) = Планиця. 3) Заключеніе? Знайшов тя у темниці, сказав єси: „Устань, Петре, й ступай з плениці“. Чуб. I. 166.