Словарь української мови (1924)/планиця
◀ планитуватий | Словарь української мови П планиця |
планітний ▶ |
|
Плани́ця, ці, ж. Часть забора отъ столба до столба. Міус. окр.
◀ планитуватий | Словарь української мови Борис Грінченко П планиця |
планітний ▶ |
|
Словарь української мови — П
планиця
Борис Грінченко
1924
Плани́ця, ці, ж. Часть забора отъ столба до столба. Міус. окр.