Словарь української мови (1924)/пиндючити
| ◀ пиндрячити | Словарь української мови П пиндючити |
пиндючитися ▶ |
|
Пиндю́чити, чу, чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. Греб. 362. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки. Котл. Ен.