Словарь української мови
Борис Грінченко
П
палюга
Берлін: Українське слово, 1924

Палюга́, ги́, ж. Ув. отъ палка. Ой не бий мене, мати, товстою палюгою. Нп. Спороли батогами, а за вислугу пилюгами. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85).