Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пальчик
Берлін: Українське слово, 1924

Па́льчик, ка, м. 1) Ум. отъ палець. 2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ. Вас. 184. Kolb. I. 156. 3) мн. Раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. I. 10.