Словарь української мови (1924)/палець
| ◀ палетиця | Словарь української мови П палець |
палечний ▶ |
|
Па́лець, льця, м. 1) Палецъ. Ламай собі білі руки, та не зломи пальця. Чуб. V. 265. 2) Зубецъ на зубчатомъ колесѣ, кулакъ въ колесѣ. Мик. 481. Ум. Па́льчик, па́льчичок. Ой кивали молодиці пальчиком на мене. Чуб. V. 652. На па́льчиках. На цыпочкахъ. Ой вийшла вельможна на пальчиках тихо. Чуб. V. 1071.