Словарь української мови (1924)/опрічний
| ◀ опріч | Словарь української мови О опрічний |
опроваджати ▶ |
|
Опрі́чний, а, е. Особенный, отдѣльный. Цей чоловік якийсь опрічний од людей. Рк. Левиц. Умом і хвабрістю своєю в опрічнеє попав число. Котл. Ен. V. 23. Опрічна хата. Рк. Левиц.