Словарь української мови (1924)/оженитися
◀ оженити | Словарь української мови О оженитися |
оженіння ▶ |
|
Ожени́тися, ню́ся, нишся, гл. — з ким. Жениться. Як з дороги повернуся, то з тобою оженюся. Чуб. V. 4. Я, каже, з тобою оженюсь. Г. Барв. 58. Оженився з тією дівкою. Грин. I. 183.