Словарь української мови (1924)/оженити
◀ оженений | Словарь української мови О оженити |
оженитися ▶ |
|
Ожени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Оженила мати неволею сина. Нп. Иногда въ приложеніи къ женщинѣ: Ой казав пан круль Варвару імити і святу Варвару з собов оженити. МУЕ. III. 52. Нене ж моя, нене, ожени ж ти мене, бо я молоденький літа свої трачу. Чуб. V. 27.