Словарь української мови (1924)/обойко
| ◀ обозний | Словарь української мови О обойко |
оболок ▶ |
|
Обо́йко, числ. Ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33.
| ◀ обозний | Словарь української мови Борис Грінченко О обойко |
оболок ▶ |
|
Словарь української мови — О
обойко
Борис Грінченко
1924
Обо́йко, числ. Ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33.